Роз'яснення вимог ст. 14 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"
№ 10-36-12409 від 8 жовтня 2002 р.
ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ
ІНСТРУКТИВНИЙ ЛИСТ
від 09.10.2002 р. N 10-36-12409
| Регіональним відділенням Фонду державного майна України |
Роз'яснення вимог ст. 14 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"
У зв'язку з численними зверненнями до Фонду державного майна України (ФДМУ) щодо роз'яснення питань, які стосуються підвищення кваліфікації оцінювачів відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ФДМУ повідомляє таке.
Згідно зі ст. 15 вказаного Закону, а також відповідно до Тимчасових загальних вимог до змісту навчальних програм з професійної підготовки оцінювачів, затверджених наказом ФДМУ від 22.11.2001 N 2168, професійна підготовка оцінювачів здійснюється за такими напрямами оцінки і спеціалізаціями в межах цих напрямів:
1. Оцінка об'єктів у матеріальній формі:
1.1. Оцінка об'єктів нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок.
1.2. Оцінка машин, обладнання та окремих видів транспортних засобів.
1.3. Оцінка автотранспортних засобів.
1.4. Оцінка літальних апаратів.
1.5. Оцінка судноплавних засобів.
2. Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності:
2.1. Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності).
2.2. Оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності.
3. Оцінка земельних ділянок.
Відповідно до ст. 14 вищевказаного Закону обов'язковою вимогою до оцінювачів є підвищення кваліфікації не рідше одного разу на два роки. Для оцінювачів, які отримали кваліфікаційні свідоцтва до набрання чинності вказаним Законом, відлік терміну щодо підвищення кваліфікації починається з 07.09.2001, а саме: з 07.09.2001 до 07.09.2003; з 07.09.2003 до 07.09.2005 тощо.
Для оцінювачів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача після набрання чинності вказаним Законом, відлік терміну щодо підвищення кваліфікації починається з дати видачі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача. При цьому згідно з Тимчасовими загальними вимогами до змісту навчальних програм з професійної підготовки оцінювачів підвищення кваліфікації оцінювачів має відбуватися за напрямами оцінки майна, зазначеними в кваліфікаційному свідоцтві.
Підвищення кваліфікації оцінювачів відбувається шляхом навчання на загальних курсах підвищення кваліфікації та (або) на спеціалізованих семінарах з проблемних питань оцінки майна.
Програми загальних курсів підвищення кваліфікації оцінювачів передбачають такий обсяг академічних годин для вивчення тем відповідно до напрямів оцінки майна:
1) оцінка об'єктів у матеріальній формі - не менш як 24 години;
2) оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності - не менш як 32 години;
3) оцінка земельних ділянок - не менш як 24 години.
При бажанні оцінювача підвищення його кваліфікації може відбуватися за окремою спеціалізацією в межах напряму оцінки або за курсом, що охоплює всі спеціалізації в межах напряму, але за обсягом годин не меншим, ніж передбачено Тимчасовими загальними вимогами до змісту навчальних програм з професійної підготовки оцінювачів (відповідно 24, 32 та 24 години).
Відповідно до Порядку реєстрації фізичних осіб (оцінювачів) у Державному реєстрі оцінювачів, затвердженого наказом ФДМУ від 19.12.2001 N 2355 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2001 за N 1092/6283, ФДМУ веде Державний реєстр оцінювачів, у якому фіксується інформація щодо діяльності оцінювачів, зокрема щодо підвищення їх кваліфікації. Невчасне підвищення кваліфікації є підставою призупинення ФДМУ дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача.
Заступник Голови Фонду | Ю. Гришан |
Надруковано:
"Державний інформаційний бюлетень про приватизацію",
N 11, 2002 р.