Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності

УГОДА
між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 11.08.94 р.
ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 12.07.2001 р.

Із змінами і доповненнями, внесеними
Протоколом
від 27 квітня 1999 року
Додатково див. постанову
Кабінету Міністрів України
від 15 березня 1999 року N 372

Уряди - учасники цієї Угоди, надалі - Сторони,

усвідомлюючи необхідність створення правових норм, які запобігають взаємним претензіям і гарантують захист прав власності Сторін, їх громадян і юридичних осіб;

розглядаючи регулювання прав власності як найважливішу умову для налагоджування повноцінних міждержавних відносин;

з метою створення умов для ефективного розвитку виробництва та збереження, у випадку доцільності, єдиних технологічних комплексів;

домовились про таке:

Стаття 1

Сторони взаємно визнають таким, що існує відповідно до їх національного законодавства, перехід у їх власність державного майна, у тому числі фінансових ресурсів підприємств, установ, організацій, структурних одиниць та підрозділів колишнього союзного підпорядкування, розташованих на територіях Сторін.

Стаття 2

Кожна із Сторін визнає право власності іншої Сторони, її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філіали, долі, паї, акції та інше майно), включаючи об'єкти соціально-культурної сфери (санаторії, санаторії-профілакторії, будинки і бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади), що перебували на 1 грудня 1990 року у віданні органів державного управління іншої Сторони, а також були власністю інших юридичних осіб, у майні яких відсутня державна частка, та фізичних, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин.

(стаття 2 в редакції Протоколу від 27.04.99 р.)

Стаття 3

Право власності на землю та інші природні ресурси регулюється законодавством Сторони, на території якої знаходяться об'єкти власності.

Стаття 4

Сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах): санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів підприємств колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони.

Сторони вважають за доцільне надавати на своїй території земельні ділянки у користування як для діючих, так і для тих, що створюються, об'єктів соціальної сфери іншої Сторони, її юридичних фізичних осіб. Надання земельних ділянок іншій Стороні, а також платня за їх використання здійснюється на загальних підставах, які визначаються законодавством Сторони місцезнаходження об'єкта.

Граничний строк надання документів для визнання прав власності на об'єкти, які можуть бути віднесені до власності Сторін згідно з статтями 2 і 4, закінчується через 2 роки з дня набуття чинності цією Угодою.

(стаття 4 в редакції Протоколу від 27.04.99 р.)

Стаття 5

Кожна Сторона має право продати, обміняти, передати у заставу, здати в оренду, передати безкоштовно або на договірних засадах свою власність іншій Стороні, її фізичним і юридичним особам.

Реалізація положень цієї статті здійснюється органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном кожної з Сторін, відповідно до законодавства Сторони місцезнаходження об'єктів власності, якщо інше не передбачено додатковими угодами Сторін.

Стаття 6

Сторони домовились сприяти збереженню раніше створених підприємств, організацій і товариств з дольовою або спільною формою власності Сторін, в тому числі акціонерних товариств.

Стаття 7

Сторони можуть створювати за спільним рішенням органів, уповноважених розпоряджатися державним майном, підприємства з дольовою та спільною формою власності, в тому числі на базі підприємств, організацій і установ колишнього союзного підпорядкування та їх структурних підрозділів, які розташовані на територіях Сторін.

Порядок заснування та діяльності вказаних підприємств регулюється законодавством Сторони, на території якої вони створюються, якщо інше не передбачено додатковими угодами Сторін.

Стаття 8

Сторони домовилися, що об'єкти незавершеного будівництва, які розташовані на їх території і фінансувалися раніше органами колишнього Союзу РСР, за рішенням Сторони місцезнаходження об'єкта можуть передаватися в дольову і спільну власність Сторони місцезнаходження об'єкта та іншої Сторони, їх юридичних осіб, які взяли на себе зобов'язання в завершенні робіт із створенням на базі майна цих об'єктів спільних підприємств. Рішення з даного питання приймається органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Стаття 9

Сторони забезпечать безперешкодне переведення після сплати податків та зборів, передбачених законодавством Сторони місцезнаходження підприємства, організації, установи, законно одержаних доходів і платежів у зв'язку з діяльністю спільних підприємств, і підприємств, які є власністю іншої Сторони, її юридичних і фізичних осіб.

Стаття 10

Приватизація об'єктів, які відносяться до власності однієї Сторони і розташовані на території іншої Сторони, здійснюється за грошові кошти за рішенням власника. Порядок та умови приватизації визначаються законодавством Сторони місцезнаходження об'єктів.

(стаття 10 в редакції Протоколу від 27.04.99 р.)

Стаття 11

Сторони домовились, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю одної Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Стаття 12

Діяльність підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, перелічених у статті 2 і 4 цієї Угоди, регулюються у відповідності до законів Сторони, на території якої вони розташовані, якщо інше не передбачено додатковими угодами Сторін.

Стаття 13

Сторони гарантують, що власність Сторін, їх юридичних і фізичних осіб в межах цієї Угоди користується повним і безумовним правовим захистом. Ця власність не може підлягати примусовому вилученню, крім як у виняткових випадках, передбачених законодавчими актами. У випадках примусового вилучення згаданої власності, її власнику державою сплачується компенсація, яка відповідає реальній вартості вилученої власності, у строки, встановлені законодавством Сторони її місцезнаходження.

Стаття 14

Сторони визнають, що їх юридичні і фізичні особи, які здійснюють інвестиції, розглядаються на території одна одної як іноземні інвестори, їх діяльність на території кожної із Сторін здійснюється відповідно до її законодавства про іноземні інвестиції та міжнародних угод, у яких беруть участь Договірні Сторони.

Стаття 15

Регулювання майнових питань Збройних Сил, урядового зв'язку, прикордонних, внутрішніх, залізничних військ та інших військових підрозділів здійснюється з урахуванням положень законодавства Сторін.

Стаття 16

Спори між Сторонами щодо тлумачення або застосування положень цієї Угоди вирішуватимуться шляхом взаємних консультацій та переговорів на різних рівнях.

Стаття 17

За взаємною домовленістю Сторони можуть вносити до цієї Угоди необхідні доповнення та зміни, які оформлюються відповідними протоколами, що є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Стаття 18

Угода підлягає ратифікації відповідно до процедур, встановлених національним законодавством Сторін.

Стаття 19

Угода набуває чинності від дня обміну ратифікаційними грамотами.

Заключне положення

Здійснено в місті Києві 11 серпня 1994 року у двох дійсних примірниках, кожен українською, молдавською і російською мовами, причому всі тексти мають однакову силу. У випадку розбіжностей, перевагу має текст російською мовою.

(заключне положення в редакції Протоколу від 27.04.99 р.)

За Уряд України

За Уряд Республіки Молдова