Про затвердження Національного стандарту № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності"
від 24 квітня 2007 р.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
| від _________ 2007 р. | Київ | № ____ |
Про затвердження Національного стандарту № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності"
Відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:
Затвердити Національний стандарт № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", що додається.
| Прем'єр-міністр України | В. ЯНУКОВИЧ |
| ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від___________ № |
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ № 4
"Оцінка майнових прав інтелектуальної власності"
Загальна частина
1. Національний стандарт № 4 (далі - Стандарт) є обов'язковим для застосування суб'єктами оціночної діяльності під час проведення оцінки майнових прав інтелектуальної власності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування відповідних звітів про оцінку.
Стандарт може застосовуватись для визначення розміру збитків за неправомірне використання об'єктів права інтелектуальної власності.
2. Об'єктами оцінки відповідно до цього Стандарту є майнові права інтелектуальної власності, які належать до об'єктів у нематеріальній формі.
3. Для цілей оцінки наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
авторська винагорода - будь-яка плата творцю (винахіднику, автору) за використання об'єкта права інтелектуальної власності, розмір якої визначається договором з урахуванням положень нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності;
база роялті - показник господарської діяльності, який використовується для визначення величини роялті;
залишковий строк корисного використання об'єкта права інтелектуальної власності - строк від дати оцінки до закінчення строку корисного використання об'єкта права інтелектуальної власності;
комбінований платіж - ліцензійний платіж, що включає роялті та паушальний платіж;
контрафактна продукція - продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності;
ліцензійна продукція - продукція, яка виготовлена з використанням об'єкта права інтелектуальної власності, майнові права на який надані ліцензійним договором (ліцензією на використання об'єкта права інтелектуальної власності) (далі - ліцензійний договір);
ліцензійний платіж - плата за надання прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору. Ліцензійний платіж буває таких видів: паушальний платіж, роялті та комбінований платіж;
паушальний платіж - ліцензійний платіж у вигляді одноразової фіксованої суми, яка не залежить від обсягів виробництва (продажу) продукції з використанням об'єкта права інтелектуальної власності;
роялті - ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності;
ставка роялті - частка бази роялті у відсотковому виразі, яка використовується для визначення величини роялті;
строк корисного використання об'єкта права інтелектуальної власності - строк, протягом якого є імовірність отримання економічної вигоди від використання об'єкта права інтелектуальної власності за умови чинності майнових прав на такий об'єкт;
фактичний строк корисного використання об'єкта права інтелектуальної власності - строк від початку строку корисного використання об'єкта права інтелектуальної власності до дати оцінки.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному у національних стандартах оцінки майна та в інших нормативно-правових актах з оцінки майна та з питань інтелектуальної власності.
4. Вибір бази оцінки майнових прав інтелектуальної власності здійснюється відповідно до вимог, установлених Національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (далі - Національний стандарт № 1).
5. Нормативно-правовими актами з питань оцінки можуть установлюватися особливості застосування та порядок визначення оціночної вартості майнових прав інтелектуальної власності.
6. Застосування методичних підходів та обґрунтування висновку про вартість майнових прав інтелектуальної власності здійснюються з урахуванням вимог, установлених Національним стандартом № 1 та цим Стандартом.
7. Відповідно до цього Стандарту оцінюються майнові права на такі об'єкти права інтелектуальної власності:
- літературні та художні твори;
- комп'ютерні програми;
- компіляції даних (бази даних);
- виконання;
- фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
- раціоналізаторські пропозиції;
- сорти рослин, породи тварин;
- комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
- комерційні таємниці;
- інші об'єкти, які згідно з законодавством належать до об'єктів права інтелектуальної власності.
- дохідний;
- порівняльний;
- витратний.
Особливості застосування методичних підходів
9. Дохідний підхід до оцінки майнових прав інтелектуальної власності ґрунтується на застосуванні оціночних процедур переведення очікуваних доходів у вартість об'єкта оцінки.
Дохідний підхід застосовується для оцінки майнових прав інтелектуальної власності у випадку, коли можливо визначити дохід, який отримує або може отримувати юридична або фізична особа, якій належать майнові права інтелектуальної власності, від їх використання.
10. Основними методами дохідного підходу, що застосовуються для оцінки майнових прав інтелектуальної власності, є:
- метод непрямої капіталізації (дисконтування грошового потоку);
- метод прямої капіталізації доходу.
11. Застосування методів непрямої капіталізації (дисконтування грошового потоку) та прямої капіталізації доходу для оцінки майнових прав інтелектуальної власності передбачає визначення тієї частини доходу, яка виникає у зв'язку із наявністю у юридичної або фізичної особи таких прав. При цьому грошовим потоком (доходом) може бути:
- різниця між прибутком суб'єкта права інтелектуальної власності, отриманого внаслідок використання об'єкта права інтелектуальної власності, та прибутком, отриманим без використання такого об'єкта, або різниця між вартістю цілісного майнового комплексу, до складу якого належить об'єкт права інтелектуальної власності, та вартістю цього цілісного майнового комплекту, за умови, що до його складу не належить такий об'єкт права інтелектуальної власності (метод переваги у прибутку);
- додатковий прибуток, який виникає у суб'єкта права інтелектуальної власності внаслідок використання об'єкта права інтелектуальної власності (метод розподілу прибутків, метод додаткового прибутку);
- ліцензійний платіж від використання об'єкта права інтелектуальної власності (метод роялті).
Метод переваги у прибутку може застосовуватись шляхом дисконтування або прямої капіталізації різниці між прибутком від діяльності суб'єкта права інтелектуальної власності, що провадиться з використанням об'єкта права інтелектуальної власності, та прибутком, отриманим від такої діяльності, але яка провадиться без використання такого об'єкта.
Джерелами отримання переваги у прибутку, що виникає внаслідок використання об'єкта права інтелектуальної власності, можуть бути:
збільшення ціни реалізації одиниці продукції (товарів, робіт, послуг);
збільшення обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у натуральному виразі;
зменшення витрат на виробництво і (або) реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг);
інші джерела формування переваги у прибутку.
13. Метод розподілу прибутків полягає у виділенні тієї частини прибутку, яка виникає внаслідок використання об'єкта права інтелектуальної власності, із загальної суми прибутку суб'єкта права інтелектуальної власності з наступним переведенням такої частини прибутку у вартість майнових прав інтелектуальної власності. Процедура переведення реалізується шляхом дисконтування грошового потоку або шляхом прямої капіталізації прибутку за умови обґрунтування застосування однієї із вказаних оціночних процедур у звіті про оцінку.
14. Застосування методу додаткового прибутку передбачає пряму капіталізацію додаткового прибутку, який може отримувати суб'єкт права інтелектуальної власності від використання об'єктів права інтелектуальної власності, понад середнього прибутку, який отримують подібні суб'єкти, що не мають переваги володіння такими майновими правами інтелектуальної власності.
Метод додаткового прибутку застосовується за умови, що оцінювачем не виявлено підстав для того, щоб припускати наявність у складі цілісного майнового комплексу суб'єкта права інтелектуальної власності інших суттєвих за вартістю нематеріальних активів, крім оцінюваного майнового права інтелектуальної власності.
15. Метод роялті застосовується за умови, що майнові права інтелектуальної власності надані або можуть бути надані за ліцензійним договором іншій фізичній або юридичній особі.
Метод полягає у визначенні суми дисконтованих потоків доходу від виплат роялті, або паушальних платежів, або комбінованих платежів.
За базу роялті може прийматись: виручка від реалізації ліцензійної продукції (товарів, робіт, послуг); обсяг виробленої чи реалізованої ліцензійної продукції (товарів, робіт, послуг) в натуральному виразі; величина доходу (прибутку) від реалізації ліцензійної продукції (товарів, робіт, послуг) та інші показники господарської діяльності.
Ставка роялті визначається на підставі аналізу ринку подібних об'єктів права інтелектуальної власності, за використання яких сплачується роялті.
При визначенні величини роялті та (або) паушальних платежів враховуються: вид та строк дії ліцензійного договору, кількість ліцензійних договорів; сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності, обсяг переданих прав, характеристики об'єкта права інтелектуальної власності, майнові права на який є предметом ліцензійного договору; залишковий строк його корисного використання, строк освоєння процесу виробництва та (або) реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності, ступінь готовності до використання за призначенням об'єкта права інтелектуальної власності та інші показники, що можуть мати суттєвий вплив на розмір ліцензійних платежів.
16. Під час застосування методу непрямої капіталізації (дисконтування грошового потоку) прогнозний період визначається з урахуванням залишкового строку корисного використання об'єкта оцінки.
Вартість реверсії об'єкта оцінки визначається у разі висловленого обґрунтованого припущення про отримання доходу від його використання, у тому числі від продажу, в період, що настає за прогнозним.
17. Визначення ставки дисконту та ставки капіталізації проводиться відповідно до вимог, установлених Національним стандартом № 1 та цим Стандартом.
Під час проведення порівняльного аналізу дохідності інвестування в об'єкти права інтелектуальної власності з дохідністю інвестування в альтернативні об'єкти необхідно проаналізувати наявність таких додаткових ризиків:
ризики, пов'язані зі ступенем готовності об'єкта оцінки до використання;
ризики, пов'язані зі строками освоєння, рівнем досягнення прогнозованих (запланованих) технічних, економічних, екологічних та інших показників об'єкта оцінки або продукції (товарів, робіт, послуг), виробленої, реалізованої з використанням такого об'єкта;
ризики, пов'язані з можливістю неправомірного використання об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема виготовленням та реалізацією контрафактної продукції;
інші ризики, притаманні об'єкту, що оцінюється.
18. Витратний підхід до оцінки майнових прав інтелектуальної власності ґрунтується на визначенні вартості витрат, необхідних для відтворення або заміщення об'єкта оцінки.
Витратний підхід застосовується для визначення залишкової вартості заміщення (відтворення) майнових прав інтелектуальної власності шляхом вирахування із вартості відтворення (заміщення) величину зносу.
Вартість відтворення майнових прав інтелектуальної власності визначається шляхом застосування методу прямого відтворення, а вартість заміщення - методу заміщення.
19. Метод прямого відтворення ґрунтується на визначенні поточної вартості витрат, пов'язаних зі створенням (розробкою) або придбанням на дату оцінки майнових прав інтелектуальної власності, що оцінюються, доведення об'єкта права інтелектуальної власності до стану, придатного для його найбільш ефективного використання, з урахуванням витрат на правову охорону, маркетингові дослідження, рекламу тощо, а також величину прибутку суб'єкта господарювання, який створив (розробив) такий об'єкт.
20. Метод заміщення застосовується для оцінки майнових прав інтелектуальної власності, заміщення яких можливе та економічно доцільне.
Вартість заміщення оцінюється на підставі інформації про витрати на дату оцінки на створення (розробку) або придбання, доведення об'єкта права інтелектуальної власності, подібного до об'єкта права інтелектуальної власності, майнові права на який оцінюються і який за своїми споживчими, функціональними, економічними показниками може бути йому рівноцінною заміною, до стану, придатного для його найбільш ефективного використання, а також інформації про витрати, пов'язані з проведенням маркетингових досліджень і реклами подібного об'єкта тощо, та інформації про величину прибутку суб'єкта господарювання, який створив (розробив) подібний об'єкт.
21. Поточна вартість витрат зменшується на величину зносу (знецінення) майнових прав інтелектуальної власності, який визначається залежно від залишкового строку корисного використання об'єкта оцінки методом строку життя. Метод строку життя передбачає визначення зносу шляхом ділення фактичного строку корисного використання об'єкта права інтелектуальної власності, майнові права на який оцінюються, на суму фактичного та залишкового строків корисного використання такого об'єкта.
Залишковий строк корисного використання визначається на основі аналізу строків корисного використання подібних об'єктів права інтелектуальної власності або виходячи із строку чинності майнових прав інтелектуальної власності, що оцінюються. У разі припущення про безкінечно довгий строк корисного використання об'єкта оцінки, знос не враховується.
22. Порівняльний підхід до оцінки майнових прав інтелектуальної власності застосовується у випадку наявності достатньої достовірної інформації про ціни на ринку подібних об'єктів оцінки та інші умови договорів щодо розпорядження майновими правами на такі об'єкти.
При застосуванні порівняльного підходу до оцінки майнових прав інтелектуальної власності подібність об'єктів визначається з урахуванням їх виду, галузі (сфери) застосування, економічних, функціональних і інших характеристик. Вартість окремих майнових прав інтелектуальної власності визначається з урахуванням умов ліцензійних договорів щодо подібних об'єктів права інтелектуальної власності.
Сукупність елементів порівняння формується з факторів, які мають суттєвий вплив на вартість майнових прав інтелектуальної власності. До них зокрема належать: наявність правової охорони майнових прав інтелектуальної власності; умови фінансування договорів, предметом яких є майнові права інтелектуальної власності; галузь або сфера, в якій може використовуватись об'єкт права інтелектуальної власності, майнові права на який оцінюються; функціональні, споживчі, економічні та інші показники такого об'єкта; рівень його новизни; залишковий строк корисного використання; придатність до промислового (комерційного) використання.
23. В окремих випадках при відповідному обґрунтуванні оцінка майнових прав інтелектуальної власності може здійснюватись із застосуванням методу залишку. Метод залишку поєднує застосування усіх трьох методичних підходів.
Метод передбачає виконання таких оціночних процедур:
- визначення загальної вартості всіх необоротних активів шляхом визначення ринкової вартості цілісного майнового комплексу доходним або порівняльним підходами, зменшеної на розмір робочого капіталу;
- визначення вартості усіх об'єктів у матеріальній формі зосібна, довгострокових фінансових інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості, відстрочених податкових активів методами дохідного, порівняльного або витратного підходів;
- визначення загальної вартості необоротних активів як суми вартостей, визначених відповідно до абзацу четвертого цього пункту Стандарту;
- визначення різниці між вартістю активів, визначеною відповідно до абзацу третього цього пункту Стандарту, та вартістю активів, визначеною відповідно до абзацу п'ятого цього пункту Стандарту, і обґрунтування віднесення такої різниці до вартості майнових прав інтелектуальної власності.
Особливості проведення деяких етапів оцінки майнових прав інтелектуальної власності та визначення розміру збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності
24. Під час проведення оцінки майнових прав інтелектуальної власності необхідно виявити всі обставини й обмеження, пов'язані з особливостями таких об'єктів та сфер, в яких вони застосовуються.
Підготовчий етап до оцінки майнових прав інтелектуальної власності та їх оцінка проводиться в установленій Національним стандартом № 1 послідовності.
25. Під час проведення обстеження об'єкта права інтелектуальної власності, яке проводиться з метою ідентифікації такого об'єкта, з'ясовується наявність матеріального носія об'єкта та документів, які засвідчують майнові права інтелектуальної власності, отримання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності. До таких документів належать:
патент (деклараційний патент) - для винаходів, корисних моделей, промислових зразків, сортів рослин, порід тварин;
авторське свідоцтво СРСР на винахід (у тому випадку, якщо не закінчився 20-річний строк дії авторського свідоцтва від дати подання заявки на винахід);
свідоцтво - для торговельних марок (знаків для товарів і послуг), компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
ліцензійний договір;
інші договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності;
договір комерційної концесії;
договір про трансфер технологій;
виписка з відповідних державних реєстрів;
акт приймання-передачі майнових прав інтелектуальної власності;
рішення органів державної влади, прийняті стосовно майнових прав інтелектуальної власності;
інші документи, які пов'язані з ідентифікацією майнових прав інтелектуальної власності.
26. Розмір збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються шляхом приведення до дати оцінки прибутку (доходу), який не отриманий суб'єктом права інтелектуальної власності та (або) ліцензіатом у результаті неправомірного використання об'єкта права інтелектуальної власності, виходячи із обсягів виробництва та (або) реалізації контрафактної продукції.
27. Проведення оцінки майнових прав інтелектуальної власності, що містять секретну інформацію, проводиться з дотриманням вимог Закону України "Про державну таємницю".
Інші питання
28. Звіт про оцінку майнових прав інтелектуальної власності складається у повній формі з урахуванням вимог, установлених пунктами 56, 59, 60, 61 Національного стандарту № 1, та особливостей, визначених цим Стандартом.
29. Рецензування звітів про оцінку майнових прав інтелектуальної власності та визначення розміру збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності проводиться відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту N 1 та цього Стандарту.