Аналіз регуляторного впливу до проекту Закону України “Про внесення змін до статті 75 Господарського кодексу України щодо використання коштів, отриманих від продажу майнових об'єктів”
від 14 жовтня 2012 р.
1. Опис проблеми
Відповідно до частини п'ятої статті 75 Господарського кодексу України державні комерційні підприємства мають право відчужувати майнові об’єкти, що віднесені до основних фондів, за попередньою згодою органу, до сфери управління якого вони належать.
Частиною шостою 75 статті цього Кодексу (у редакції Закону України від 08 вересня 2011 р. № 3713 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відчуження майна суб'єктів господарювання державного сектору економіки”), зокрема, встановлено, що кошти, одержані від продажу нерухомого майна, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна, якщо інше не встановлено законом, зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.
Водночас такий розподіл коштів, отриманих від продажу нерухомого майна, сприймається державними підприємствами як надмірно жорсткий метод державного регулювання.
Так, на підставі аналізу результатів відчуження об'єктів нерухомості, проведеного за період з 01 січня 2010 р. по 01 вересня 2012 р., встановлено, що:
балансова (залишкова) вартість об'єктів нерухомості, які були реалізовані (за даними звітів по 29 об'єктах), становить 9 млн 415 тис. гривень;
сума отриманих від реалізації цих об'єктів коштів (без ПДВ) становить 84 млн 318 тис. гривень;
частка (у відсотках), яку становить балансова (залишкова) вартість цих об'єктів до суми коштів, отриманих від їх реалізації, і яка залишається в розпорядженні суб'єкта господарювання, дорівнює приблизно 11 відсотків.
Таким чином, встановлення економічно обґрунтованої пропорції розподілу коштів, отриманих державними комерційними підприємствами від продажу нерухомого майна, на сьогодні є вкрай необхідним.
2. Ціль прийняття акта
Метою прийняття законопроекту є впровадження економічно обґрунтованих підходів до розподілу коштів, отриманих від продажу нерухомого майна державних комерційних підприємств, спрямованих на підтримку господарської діяльності таких підприємств, погашення заборгованості з виплати заробітної плати, а також заборгованості за податками і зборами (обов'язковими платежами) до бюджетів та державних цільових фондів, пов'язаних із заробітною платою, та інших.
У свою чергу, досягнення зазначеної мети, на що й спрямована дія цього регуляторного акта, дасть змогу поєднати інтереси держави та державних комерційних підприємств, що дозволить останнім уникнути збитків, отримати додаткові кошти на свій розвиток, і водночас збільшити надходження до Державного бюджету України.
3. Оцінка альтернативних способів досягнення встановленої цілі
Першою альтернативою до запропонованого регуляторного акта може бути залишення норм частини шостої статті 75 Господарського кодексу України без змін. Проте зазначений спосіб є неприйнятним, оскільки це може призвести лише до поглиблення наявних проблем і жодним чином не сприятиме їх розв’язанню.
Можлива і друга альтернатива – розробка проекту Закону України “Про внесення змін до статті 75 Господарського кодексу України щодо використання коштів, отриманих від продажу майнових об'єктів”, яким буде впроваджено нові економічно обґрунтовані підходи до розподілу коштів, отриманих від продажу нерухомого майна державних комерційних підприємств, які дозволять поєднати інтереси таких підприємств та держави.
Таким чином, прийняття запропонованого регуляторного акта є найбільш оптимальним способом врегулювання проблемних питань, які стосуються розподілу коштів, отриманих від продажу зазначеного вище майна.
4. Опис механізмів і заходів для розв’язання проблеми
Для розв’язання проблеми, пов’язаної з необхідністю встановлення економічно обґрунтованої пропорції розподілу коштів, отриманих від відчуження нерухомого майна державних комерційних підприємств, цим проектом регуляторного акта пропонується внесення змін до статті 75 Господарського кодексу України в частині:
спрямування коштів, отриманих від продажу нерухомого майна, яке належить до основних фондів державного комерційного підприємства (за вирахуванням заборгованостей (строком понад 3 місяці) із виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та заборгованостей зі сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; обов’язкових платежів (у тому числі податків та зборів), пов’язаних з реалізацією такого майна, до бюджетів та державних цільових фондів; заборгованостей за повідомленнями-рішеннями зі сплати податків до бюджетів різних рівнів), у таких пропорціях:
50 відсотків – державному комерційному підприємству;
50 відсотків – до Державного бюджету України;
відображення у фінансовому плані державного комерційного підприємства обсягу коштів, які мають бути одержані від продажу нерухомого майна і підлягатимуть перерахуванню до Державного бюджету України.
5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акта
Впливу зовнішніх факторів на дію регуляторного акта не очікується.
Оцінка можливості впровадження регуляторного акта та виконання його вимог суб’єктами господарювання і суб’єктами управління є високою.
Досягненням установленої цілі у разі прийняття регуляторного акта буде впровадження економічно обґрунтованих підходів до розподілу коштів, отриманих від продажу нерухомого майна державних комерційних підприємств, спрямованих на підтримку господарської діяльності таких підприємств, погашення заборгованості з виплати заробітної плати, а також заборгованості за податками і зборами (обов'язковими платежами) до бюджетів та державних цільових фондів, пов'язаних із заробітною платою, та інших.
Крім того, запровадження таких підходів дасть змогу гармонізувати інтереси держави як власника майна і державних комерційних підприємств.
Реалізація регуляторного акта не потребує додаткових витрат з державного бюджету.
Очікуваними наслідками дії регуляторного акта не передбачено заподіяння шкоди суб’єктам господарювання.
Витрати коштів та часу для суб’єктів господарювання і держави є мінімальними та пов’язані з підготовкою та оформленням документів, необхідних для реалізації положень проекту регуляторного акта.
Періодичність здійснення державного контролю та нагляду за додержанням вимог регуляторного акта встановлюється відповідно до актів законодавства.
Запровадження зазначеного регуляторного акта забезпечить високу ймовірність досягнення поставленої цілі.
6. Очікувані результати
Від впровадження регуляторного акта негативних результатів не очікується.
Опис прогнозованих вигод та витрат у разі прийняття регуляторного акта:
| Об’єкт впливу | Вигоди | Витрати |
| Держава | Збільшення надходжень до державного бюджету у зв’язку з перерахуванням частини коштів, отриманих від продажу нерухомого майна; мінімізація умов для зловживань у процесі реалізації державного майна. | Додаткові витрати відсутні |
| Суб’єкти управління | Посилення контролю за використанням та перерахуванням коштів до державного бюджету, отриманих від продажу нерухомого майна державних комерційних підприємств. | Додаткові витрати відсутні |
| Суб’єкти господарю- вання | Отримання можливості спрямування коштів, які надійдуть від продажу нерухомого майна, на розвиток господарської діяльності державного комерційного підприємства, погашення заборгованості з виплати заробітної плати, а також заборгованості за податками і зборами (обов'язковими платежами) до бюджетів та державних цільових фондів, пов'язаних із заробітною платою, та інших. | Додаткові витрати відсутні |
Таким чином, на підставі аналізу вигод та витрат можна зробити висновок про доцільність запровадження такого регулювання.
7. Обґрунтування строку чинності акта
Обмежень строку дії регуляторного акта немає, що дасть змогу розв’язати проблеми та досягти наміченої цілі.
8. Показники результативності акта
- обсяг надходжень коштів від продажу нерухомого майна до державного бюджету (у т. ч. від сплати податків та інших обов’язкових платежів);
- кількість суб’єктів господарювання, на яких поширюватиметься дія акта;
- обсяг коштів та час, що витрачаються суб’єктами господарювання, пов’язаними з виконанням вимог акта;
- рівень поінформованості суб’єктів господарювання щодо основних положень регуляторного акта;
- обсяг коштів, спрямованих суб’єктами господарювання на:
погашення заборгованостей із заробітної плати;
просте або розширене відтворення суб’єктів господарювання (у т. ч. на придбання основних фондів, проведення ремонтів тощо).
9. Заходи для відстеження результативності регуляторного акта
Стосовно регуляторного акта здійснюється базове, повторне та періодичне відстеження.
Базове відстеження здійснюється до дня набрання чинності регуляторним актом. Базове відстеження результативності може бути здійснене після набрання чинності цим регуляторним актом, але не пізніше дня, з якого починається проведення повторного відстеження результативності цього акта.
Повторне відстеження здійснюється через рік після набрання чинності актом, але не пізніше ніж через два роки.
Періодичне відстеження здійснюється раз у три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження. Визначені кількісні та якісні значення показників результативності акта порівнюються із значеннями аналогічних показників, визначених під час повторного відстеження.
У процесі відстеження встановлюється кількісне та якісне значення для кожного показника результативності, визначеного під час проведення аналізу впливу регуляторного акта.
Базове, повторне та періодичне відстеження здійснюються на основі показників і даних, визначених під час проведення аналізу впливу регуляторного акта.
| Голова Фонду | О. Рябченко |