Про затвердження Тимчасового реґламенту Кабінету Міністрів України

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 5 червня 2000 р.

Київ

N 915

Про затвердження Тимчасового ре­ламенту Кабінету Міністрів України

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України
від 8 серпня 2001 року N 1052,
від 10 січня 2002 року N 39,
від 29 серпня 2002 року N 1302,
від 12 грудня 2002 року N 1863,
від 26 квітня 2003 року N 598,
від 27 червня 2003 року N 986,
від 4 вересня 2003 року N 1400,
від 11 вересня 2003 року N 1447,
від 4 березня 2004 року N 263

Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Тимчасовий ре­ламент Кабінету Міністрів України (додається).

2. Визнати такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Прем'єр-міністр України

В. ЮЩЕНКО

Інд. 30

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 5 червня 2000 р. N 915

ТИМЧАСОВИЙ РЕЅЛАМЕНТ
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

(У тексті Ре­ламенту слова "Урядовий Секретар" та "Державний Секретар" в усіх відмінках замінено словами "Міністр Кабінету Міністрів" у відповідному відмінку згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року N 986)

I. Загальні положення

1. Тимчасовий ре­ламент Кабінету Міністрів України (далі - Ре­ламент) встановлює порядок організації діяльності Кабінету Міністрів, пов'язаної з виконанням його повноважень.

2. Кабінет Міністрів здійснює свої повноваження на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України.

3. Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який спрямовує, координує і контролює діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

4. Питання, що належать до повноважень Кабінету Міністрів, розглядаються на його засіданнях, а також Прем'єр-міністром, Першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами, урядовими комітетами та іншими утворюваними Кабінетом Міністрів органами.

Кабінет Міністрів може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції) в межах передбачених на цю мету коштів. Ці органи утворюються і діють у складі відповідних центральних органів виконавчої влади та їм підпорядковуються.

5. Кабінет Міністрів на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України видає у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання на території України.

6. Кабінет Міністрів має право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.

II. Організація роботи Кабінету Міністрів

Перспективне і поточне планування

1. Планування роботи Кабінету Міністрів здійснюється на основі пропозицій центральних та місцевих органів виконавчої влади шляхом прийняття Програми діяльності Кабінету Міністрів України на період його повноважень, щорічної Державної програми економічного і соціального розвитку України, інших державних програм та актів Кабінету Міністрів.

2. Кабінет Міністрів планує нормотворчу діяльність, проведення своїх засідань, а також роботу, пов'язану з реалізацією своїх контрольних функцій і повноважень.

3. Робота Кабінету Міністрів і його членів здійснюється відповідно до планів. Планові заходи, як правило, проводяться у визначені дні тижня.

Робота членів Кабінету Міністрів здійснюється на основі щотижневих графіків, які передбачають їх участь у засіданнях Кабінету Міністрів, урядових комітетів, інших утворюваних Кабінетом Міністрів органів, у роботі Верховної Ради, засіданнях колегій центральних органів виконавчої влади, міжнародних заходах, нарадах тощо.

Про виїзд членів Кабінету Міністрів у відрядження, у тому числі закордонні, повідомляється Прем'єр-міністр.

4. Органи, утворювані Кабінетом Міністрів, планують свою діяльність відповідно до положень про ці органи.

Планування нормотворчої діяльності

5. Нормотворча діяльність Кабінету Міністрів проводиться відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, щорічної Державної програми економічного і соціального розвитку України, законів України,актів та доручень Президента України.

6. За пропозиціями міністерств, інших центральних органів виконавчої влади Мін'юстом щороку формується орієнтовний план законопроектної роботи на наступний рік.

(абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. N 598)

Зазначені пропозиції готуються з урахуванням відповідних положень законів України, актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів та планів законотворчої діяльності Верховної Ради і вносяться Мін'юсту до 1 грудня. Вони повинні містити:

(абзац другий пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. N 598)

а) назву законопроекту;

б) об­рунтування необхідності прийняття закону (його цілі, загальна характеристика, основні положення, а також положення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, на виконання яких спрямовується законопроект);

в) об­рунтування необхідності розроблення концепції законопроекту та термін її подання до Кабінету Міністрів;

г) перелік центральних органів виконавчої влади, установ та організацій, які пропонується залучити до розроблення законопроекту;

­) термін подання законопроекту Кабінетові Міністрів.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації у разі потреби подають пропозиції щодо розроблення законопроектів центральним органам виконавчої влади, до компетенції яких належить питання, що передбачається врегулювати законопроектом.

Сформований Мін'юстом згідно з визначеними у цьому пункті вимогами щорічний орієнтовний план законопроектної роботи подається на затвердження Кабінетові Міністрів.

(абзац пункту 6 із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. N 598)

7. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щокварталу до 5 числа наступного за звітним кварталом місяця та щороку до 1 січня подають Мін'юсту звіти про стан нормотворчої діяльності. Мін'юст щокварталу до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця та щороку до 15 січня інформує Кабінет Міністрів про хід виконання щорічного орієнтовного плану законопроектної роботи.

(пункт 7 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. N 598)

Організація роботи членів Кабінету Міністрів

8. Роботою Кабінету Міністрів керує Прем'єр-міністр, який спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою, та інших завдань, покладених на Кабінет Міністрів. Прем'єр-міністр спрямовує та координує діяльність Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів, керівників інших центральних та місцевих органів виконавчої влади.

9. Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри забезпечують виконання покладених на них завдань відповідно до розподілу функціональних повноважень.

10. Перший віце-прем'єр-міністр виконує обов'язки Прем'єр-міністра у разі його відсутності.

11. Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри відповідно до розподілу функціональних повноважень:

розглядають конкретні питання основних напрямів діяльності Кабінету Міністрів;

спрямовують і координують роботу органів виконавчої влади, контролюють їх діяльність;

очолюють відповідні урядові комітети;

забезпечують підготовку матеріалів для розгляду питань на засіданнях Кабінету Міністрів;

забезпечують взаємодію Кабінету Міністрів з Верховною Радою та Президентом України;

беруть участь в установленому порядку в роботі органів, що утворюються Президентом України та Кабінетом Міністрів, а також у засіданнях колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, у роботі обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

12. Здійснюючи свої повноваження, Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри дають письмові вказівки керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінетові Міністрів органів, установ та організацій, які оформляються як доручення. При цьому Перший віце-прем'єр-міністр та віце-прем'єр-міністри виконують надані їм доручення Президента України та Прем'єр-міністра України без оформлення додаткових указівок. Як правило, організація виконання доручень здійснюється у процесі спілкування з керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади на засіданнях урядових комітетів, нарадах та під час робочих зустрічей.

(пункт 12 розділу II із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. N 986)

13. Міністри як члени Кабінету Міністрів:

беруть участь у розробленні та виконанні Програми діяльності Кабінету Міністрів України, реалізації державної політики у доручених їм сферах державного управління, здійснюють управління в цих сферах, спрямовують і координують діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до їх відання;

забезпечують у межах своєї компетенції належну підготовку матеріалів з питань, що розглядаються Кабінетом Міністрів;

узгоджують рішення з питань, що стосуються сфери їх відання, з позиціями інших міністрів;

забезпечують виконання рішень Кабінету Міністрів у співпраці з іншими міністрами.

Міністр у зв'язках з Верховною Радою забезпечує крім того взаємодію Кабінету Міністрів України з Верховною Радою України, комітетами та іншими її органами, депутатськими фракціями (групами), посадовими особами Апарату Верховної Ради.

(пункт 13 розділу II доповнено абзацом шостим згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. N 986)

14. Члени Кабінету Міністрів не можуть діяти всупереч офіційній позиції Кабінету Міністрів.

15. Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри представляють Україну в міжнародних і міждержавних організаціях, ведуть міжнародні переговори, беруть участь в інших міжнародних заходах, підписують в установленому порядку міжнародні договори України.

Прем'єр-міністр і Міністр закордонних справ мають право вести переговори і підписувати міжнародні договори України без спеціальних повноважень.

Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів, які укладаються від імені Кабінету Міністрів, іншим членам Кабінету Міністрів надаються розпорядженням Кабінету Міністрів або за його дорученням - актом Міністерства закордонних справ.

16. Члени Кабінету Міністрів здійснюють інші функції та повноваження, передбачені законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів.

III. Організація засідань Кабінету Міністрів

Порядок підготовки засідань

1. Засідання Кабінету Міністрів проводяться щосереди і починаються о 10 годині.

Позачергові засідання проводяться у міру потреби з повідомленням про це учасників засідання не пізніше ніж за 48 годин до його початку.

В особливих випадках за рішенням Прем'єр-міністра засідання може бути скликано невідкладно.

2. Порядок денний засідання Кабінету Міністрів формується Міністром Кабінету Міністрів на основі перспективних та поточних програм і планів, актів Президента України та Кабінету Міністрів, а також доручень Прем'єр-міністра.

Порядок денний складається з трьох розділів:

концептуальні засади реалізації урядової політики (проекти концепцій нормативно-правових актів);

проекти нормативно-правових актів (законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів);

інформація, звіти.

Проекти концепцій та нормативно-правових актів розглядаються у такому порядку: спочатку повністю узгоджені, потім проекти з розбіжностями.

3. Схвалений Прем'єр-міністром порядок денний засідання Кабінету Міністрів надсилається разом з відповідними матеріалами членам Кабінету Міністрів та іншим посадовим особам, запрошеним на засідання, не пізніше ніж за 48 годин до його початку, а у разі проведення позачергового засідання - не пізніше ніж за 24 години.

4. У разі потреби з питань, включених до порядку денного, на засідання Кабінету Міністрів можуть запрошуватися посадові особи, яких стосується обговорюване питання.

Перелік цих осіб визначається Міністром Кабінету Міністрів за пропозиціями керівників органів, визначених відповідальними за підготовку розглядуваних питань, і узгоджується з Прем'єр-міністром.

На засіданнях можуть бути присутніми працівники Служби Прем'єр-міністра, а також керівники структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів, які безпосередньо проводили аналіз та експертизу поданих матеріалів. Їх перелік визначається Міністром Кабінету Міністрів.

5. Реєстрацію учасників засідання Кабінету Міністрів забезпечує структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальний за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань Кабінету Міністрів.

6. Питання щодо присутності на засіданні Кабінету Міністрів представників засобів масової інформації та проведення на ньому кіно-, відео- і фотозйомок, а також звукозапису вирішується Прем'єр-міністром.

Учасникам засідання забороняється приносити на засідання кіно-, відео- і фотоапаратуру та звукозаписувальну техніку, а також засоби зв'язку.

Проведення засідань

7. Засідання Кабінету Міністрів вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менше двох третин членів Кабінету Міністрів.

Члени Кабінету Міністрів беруть участь у засіданнях Кабінету Міністрів особисто.

Якщо міністр не може бути присутнім на засіданні з поважних причин, за погодженням з Прем'єр-міністром замість нього у засіданні може брати участь з правом дорадчого голосу його перший заступник.

(абзац третій пункту 7 розділу III із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. N 986)

8. Засідання Кабінету Міністрів проводяться під головуванням Прем'єр-міністра.

До оголошеного на засіданні порядку денного за пропозиціями членів Кабінету Міністрів можуть бути внесені зміни. При цьому питання про розгляд проектів актів законодавства може бути включено додатково за умови їх розповсюдження серед учасників засідання не пізніше ніж за 24 години до його початку, крім термінових випадків непередбачуваного характеру.

Ре­ламент розгляду питань на засіданні визначається головуючим за погодженням з членами Кабінету Міністрів.

Проект акта законодавства представляється під час його розгляду на засіданні міністром або головою урядового комітету, якщо проект поданий іншим керівником органу виконавчої влади.

Особи, запрошені на засідання, можуть брати участь в обговоренні питань, вносити пропозиції, робити застереження, давати пояснення.

Обговорення питання припиняється за рішенням головуючого.

9. Рішення Кабінету Міністрів приймаються більшістю голосів членів Кабінету Міністрів, присутніх на засіданні.

За умови рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем'єр-міністра.

10. Засідання стенографується. Стенограму, яка є внутрішнім робочим документом, має конфіденційний характер і використовується для складання протоколу, веде структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальний за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань Кабінету Міністрів.

Оформлення рішень, прийнятих на засіданнях

11. Рішення, прийняті на засіданнях Кабінету Міністрів, оформляються протоколом, який підписується головуючим на другий день після засідання.

Протокол складає структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальний за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань Кабінету Міністрів, разом з іншими структурними підрозділами Секретаріату.

12. У разі потреби доопрацювання проекту акта, розглянутого Кабінетом Міністрів, щодо якого висловлені пропозиції та зауваження, Кабінет Міністрів дає доручення посадовим особам, які організовують і забезпечують доопрацювання проекту і його внесення до Кабінету Міністрів у визначений термін та в порядку, передбаченому розділом VI Ре­ламенту.

13. У разі прийняття акта Кабінету Міністрів (схвалення проекту закону України, акта Президента України тощо) з внесеними в ході засідання змінами зазначений проект оформляється відповідно до прийнятого Кабінетом Міністрів рішення структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, який проводив його експертизу, візується в порядку, передбаченому пунктом 23 розділу VI Ре­ламенту, та Першим віце-прем'єр-міністром, Віце-прем'єр-міністром (відповідно до розподілу функціональних повноважень) і подається Міністру Кабінету Міністрів для підписання Прем'єр-міністром.

14. Протокол засідання Кабінету Міністрів надсилається членам Кабінету Міністрів, а також органам державної влади, за переліком, затверджуваним Міністром Кабінету Міністрів.

Доручення, дані на засіданнях Кабінету Міністрів, доводяться до виконавців у формі витягів з протоколу засідання.

Кабінетом Міністрів може бути прийняте рішення про доведення до відповідних органів виконавчої влади доповідної записки щодо стану виконання Конституції України, закону України, акта Президента України та Кабінету Міністрів, діяльності того чи іншого органу виконавчої влади, інших матеріалів з розглянутих питань.

15. Секретаріат Кабінету Міністрів систематично інформує Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів (відповідно до розподілу функціональних повноважень) про стан виконання доручень, даних на засіданнях Кабінету Міністрів.

16. Питання, що становить державну таємницю України, розглядається Кабінетом Міністрів на його закритому засіданні.

Підготовка матеріалів з цього питання, допуск на засідання, оформлення протоколу, актів, що приймаються, здійснюється з дотриманням встановлених правил роботи з секретними документами.

17. Надання засобам масової інформації офіційної інформації стосовно засідань Кабінету Міністрів і організацію після засідань прес-конференцій (брифінгів) членів Кабінету Міністрів та інших учасників засідань забезпечує Прес-служба Кабінету Міністрів.

Члени Кабінету Міністрів та інші учасники його засідання не можуть без згоди Прем'єр-міністра оприлюднювати будь-яку інформацію про хід засідання та про персональні оцінки і позиції, що висловлювалися його учасниками.

IV. Організація роботи органів, що утворюються Кабінетом Міністрів

1. Кабінет Міністрів для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, координації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади під час виконання відповідних завдань, розроблення проектів актів законодавства (крім законопроектів, головним розробником яких є Мін'юст), загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, а також для вирішення оперативних питань може утворювати постійні і тимчасові робочі органи (комітети, комісії, робочі групи тощо).

(абзац перший пункту 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 р. N 263)

До складу постійних і тимчасових робочих органів залежно від покладених на них завдань включаються представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також народні депутати України, представники інших органів, не підвідомчих Кабінетові Міністрів, суб'єктів підприємницької діяльності, громадських організацій, науковці та інші фахівці за їх згодою.

Сфера діяльності та повноважень постійних і тимчасових робочих органів визначається актами Кабінету Міністрів щодо їх утворення або положеннями про них.

Рішення цих органів оформляються протоколами.

Урядові комітети

2. Урядовий комітет є робочим органом Кабінету Міністрів, основні завдання якого полягають у формуванні та проведенні державної політики у відповідній сфері згідно із стратегією, визначеною Кабінетом Міністрів.

3. Урядовий комітет:

розглядає та схвалює концепції проектів нормативно-правових актів та інших документів, що підлягають розробленню;

розглядає, врегульовує розбіжності щодо проектів нормативно-правових актів, схвалює ці проекти та інші документи, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів;

розглядає інші питання, пов'язані з формуванням та реалізацією державної політики у відповідній сфері.

4. Урядовий комітет формується із числа членів Кабінету Міністрів.

5. Урядовий комітет очолює голова, який за посадою є Першим віце-прем'єр-міністром або Віце-прем'єр-міністром.

6. Організаційною формою роботи Урядового комітету є засідання, які скликаються за рішенням голови Комітету.

7. Рішення Урядового комітету оформляються протоколом, який підписує голова Комітету.

8. Рішення Урядового комітету, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання.

Засідання урядових комітетів

9. Засідання Урядового комітету проводиться у міру потреби в один і той же день тижня.

Рішення про скликання засідання Комітету приймається його головою.

10. Порядок денний засідання Урядового комітету формується структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, що відповідає за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань урядових комітетів, і подається для затвердження голові Комітету.

11. Затверджений порядок денний засідання Урядового комітету і відповідні матеріали з питань, включених до нього, надсилаються членам Урядового комітету та посадовим особам, що запрошуються на засідання, а також Службі Прем'єр-міністра не пізніше ніж за 48 годин до його початку.

У виняткових випадках за рішенням голови Урядового комітету до порядку денного можуть бути включені додаткові питання невідкладного характеру, матеріали з яких повинні бути надіслані не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

Порядок денний надсилається також членам Кабінету Міністрів, які не є членами Урядового комітету, та іншим керівникам центральних органів виконавчої влади за списком, визначеним головою Урядового комітету.

12. З питань порядку денного на засідання Урядового комітету запрошуються керівники центральних, місцевих органів виконавчої влади, установ та організацій, які брали участь у розробленні проекту, що розглядається, а також інші посадові особи, участь яких необхідна під час обговорення питання.

Перелік осіб, які запрошуються на засідання Урядового комітету, визначається структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, який проводив експертизу проекту акта та матеріалів до нього, за погодженням з головою Урядового комітету.

У засіданні Урядового комітету беруть участь працівники Секретаріату Кабінету Міністрів, які проводили аналіз та експертизу внесеного проекту акта, а також працівники Служби Прем'єр-міністра.

Посадові особи, які беруть участь у засіданні Урядового комітету, реєструються структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальним за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань урядових комітетів.

13. Засідання Урядового комітету вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини його членів.

У разі коли міністр - член Урядового комітету не може з поважних причин бути присутнім на засіданні, замість нього у роботі Комітету може брати участь з правом вирішального голосу його перший заступник або заступник (за попереднім погодженням з головою Комітету і за умови дотримання вимог абзацу першого цього пункту).

Члени Кабінету Міністрів, які не входять до складу Урядового комітету, можуть брати участь у роботі цього Комітету з правом вирішального голосу.

14. Засідання Урядового комітету проводить його голова.

У разі відсутності голови Комітету засідання за його дорученням проводить один із членів Комітету.

За рішенням Прем'єр-міністра засідання Комітету може бути проведено під його головуванням.

15. Рішення Урядового комітету приймаються за загальною згодою членів Комітету, присутніх на засіданні (консенсусом).

У разі коли за результатами розгляду проекту акта законодавства чи його концепції консенсусу не досягнуто, голова Комітету може прийняти рішення про внесення цього проекту (концепції) з розбіжностями для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів.

16. Проект акта законодавства представляє на засіданні Урядового комітету керівник відповідного органу виконавчої влади, який його подав.

За наявності розбіжностей у позиціях органів виконавчої влади, установ та організацій щодо проекту об­рунтовані пояснення дають також їх керівники.

17. Обговорення та прийняття Урядовим комітетом рішення щодо проекту акта проводиться за кожним окремим пунктом. Обговорення припиняється за рішенням головуючого.

Стосовно висловлених учасниками засідання пропозицій та зауважень Урядовим комітетом приймається відповідне рішення, яке оголошується головуючим.

У разі наявності зауважень та пропозицій до тексту проекту в експертних висновках Урядовим комітетом приймається відповідне рішення.

18. Урядовий комітет у своїй роботі взаємодіє з іншими урядовими комітетами.

Для розгляду, врегулювання розбіжностей і схвалення проектів комплексних нормативно-правових актів та інших документів можуть проводитися спільні засідання урядових комітетів за погодженим рішенням голів відповідних комітетів.

19. Урядовий комітет у разі потреби утворює підкомітети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до його компетенції.

Порядок роботи цих органів визначається положеннями про них або відповідним рішенням Урядового комітету.

20. Протокол засідання Урядового комітету складається структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальним за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань урядових комітетів, разом з іншими структурними підрозділами Секретаріату протягом доби з часу проведення засідання і підписується головою Комітету.

У разі потреби ведеться також стенограма засідання, яка є внутрішнім робочим документом, має конфіденційний характер і використовується для оформлення протоколу засідання Урядового комітету.

21. Рішення, прийняті Урядовим комітетом, доводяться до відома виконавців у формі витягів з протоколу засідання Комітету структурним підрозділом Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальним за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань урядових комітетів.

Структурні підрозділи Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальні за підготовку внесених проектів актів для розгляду в Кабінеті Міністрів, систематично інформують голів комітетів про стан виконання прийнятих рішень.

22. Якщо предмет правового регулювання проекту акта законодавства становить державну таємницю України, цей проект акта вноситься для розгляду на засіданні Урядового комітету лише у разі потреби врегулювання розбіжностей в позиціях щодо нього органів виконавчої влади, установ та організацій, які брали участь у його розробленні.

Підготовка матеріалів до такого засідання, допуск на засідання, оформлення протоколу здійснюється з дотриманням встановлених правил роботи із секретними документами.

V. Порядок розроблення концептуальних засад реалізації урядової політики

1. З метою запровадження найбільш ефективного механізму реалізації урядової політики, визначеної Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, іншими програмами та планами, проекти актів Кабінету Міністрів, проекти законів України та актів Президента України, спрямовані на вирішення найважливіших питань, що вносяться на розгляд Верховної Ради та Президента України Кабінетом Міністрів, передбачають значні зміни у законодавстві, матимуть інші соціально значущі наслідки, а також законопроекти, головним розробником яких є Мін'юст, розробляються на основі схвалюваних Кабінетом Міністрів концепцій.

(пункт 1 розділу V із змінами, внесеними згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 р. N 263)

2. Проект концепції відповідного нормативно-правового акта (далі - концепція) готується як самостійний документ урядової політики, який містить всебічне об­рунтування вибору Кабінетом Міністрів оптимального варіанта розв'язання проблем та визначає засади розроблення нормативно-правової бази реалізації урядової політики.

3. Концепція повинна мати такі розділи:

а) проблема - дається формулювання проблеми, яка має бути врегульована, окреслюються її масштаби та дається пояснення, чому це питання є пріоритетним для вирішення Кабінетом Міністрів;

б) суттєві фактори - викладаються статистичні, аналітичні, інші дані, які мають бути прийняті до уваги під час прийняття рішення;

в) альтернативи - дається ­рунтовний виклад різних можливих варіантів вирішення питання, що розглядається, їх аналіз та порівняння за такими критеріями:

ефективність втілення відповідної стратегічної цілі урядової політики та вплив варіанта пропонованого рішення на її інші важливі напрями;

суттєві наслідки та ризик, пов'язані з втіленням відповідного варіанта, такі як фінансово-економічні (включаючи вартість запровадження нових положень), правові, соціальні, міжнародні тощо;

г) узгодження - чітко визначаються будь-які протилежні точки зору та розбіжності в позиціях заінтересованих органів виконавчої влади, які виникли в ході консультацій та узгодження запропонованого варіанта рішення;

­) оптимальний варіант - рекомендується прийняття Кабінетом Міністрів оптимального варіанта рішення, дається перелік аргументів на його користь;

д) впровадження - надається вичерпний перелік заходів, які мають бути здійснені для впровадження рекомендованого рішення (перелік нормативно-правових актів, які потрібно прийняти, адміністративних заходів, питання кадрового забезпечення тощо).

4. Розроблення концепцій передбачається відповідними планами нормотворчої діяльності Кабінету Міністрів, актами Кабінету Міністрів, рішеннями урядових комітетів, а також дорученнями Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра (відповідно до розподілу функціональних повноважень) та за ініціативою керівників органів виконавчої влади.

5. Концепція затверджується розпорядженням Кабінету Міністрів. Проект такого розпорядження містить пропозиції щодо рішення Кабінету Міністрів з детальним описом всіх суттєвих складових обраного варіанта у формулюваннях, які б не допускали іншого тлумачення запропонованого Кабінетові Міністрів вибору варіанта вирішення питання і були б достатні як завдання для розроблення відповідного проекту акта.

6. Концепції розробляються органами виконавчої влади, до компетенції яких належить вирішення тих чи інших питань, узгоджуються із заінтересованими органами виконавчої влади, установами та організаціями, подаються Кабінетові Міністрів та готуються його Секретаріатом для розгляду Кабінетом Міністрів в порядку, передбаченому розділом VI Ре­ламенту.

VI. Порядок підготовки, подання та розгляду проектів постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів

Загальні положення

1. Акти Кабінету Міністрів, що мають нормативний характер, видаються у формі постанов.

Акти Кабінету Міністрів з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших питань, які не мають нормативного характеру, видаються у формі розпоряджень.

2. Проекти постанов Кабінету Міністрів подають:

члени Кабінету Міністрів;

центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації;

робочі групи, утворені Кабінетом Міністрів;

Міністр Кабінету Міністрів.

Пропозиції про укладення міжнародних договорів України вносяться до Кабінету Міністрів у порядку, встановленому Законом України "Про міжнародні договори України" та іншими актами законодавства з цього питання.

Підприємства, установи та організації подають пропозиції щодо прийняття актів Кабінету Міністрів центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим та місцевим органам виконавчої влади, до компетенції яких належить питання, яке передбачається врегулювати.

3. Постанови Кабінету Міністрів надсилаються Мін'юсту для внесення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів згідно з Порядком ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним і публікуються в газеті "Урядовий кур'єр" та Офіційному віснику України.

(пункт 3 розділу VI в редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. N 986)

4. У постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів, якими внесено зміни, поширено чи продовжено термін дії опублікованих актів Кабінету Міністрів, визнано їх такими, що втратили чинність, або скасовано, обов'язково зазначається джерело офіційного опублікування зазначених актів.

У разі посилання на акти, опубліковані до 1 січня 1997 р., як джерело опублікування зазначається Зібрання постанов Уряду України, на акти, опубліковані після 1 січня 1997 р., - Офіційний вісник України. Якщо в опубліковані акти Кабінету Міністрів вносилися зміни, дія їх поширювалася, термін дії продовжувався або зупинявся рішеннями Кабінету Міністрів у наступні роки, зазначаються всі джерела опублікування.

5. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Акти Кабінету Міністрів, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

6. Акти Кабінету Міністрів можуть бути скасовані Президентом України.

Акт Кабінету Міністрів у повному обсязі або його окремі положення, визнані Конституційним Судом неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом рішень про їх неконституційність.

Структура, вимоги до викла